Вінницька область володіє значними запасами рідкісноземельних металів, які, за оцінкою Forbes, оцінюються у приблизно 24 мільярди доларів. Попри це, регіон досі залишається осторонь активного видобутку. Чи є це втратою для економіки чи, навпаки, екологічною перевагою — пояснив кандидат географічних наук, доцент та завідувач кафедри географії ВДПУ ім. М. Коцюбинського Володимир Канський у коментарі для Суспільне Вінниця.

Родовища та склад надр Вінниччини

На території області зафіксовано кілька перспективних родовищ, серед яких — Зеленоярське титаново-цирконієве, розташоване в Оратівському районі. Хоча воно офіційно внесене до геологічних карт, наразі не розробляється.

У надрах регіону переважають титан і цирконій — метали, необхідні для виробництва медичних імплантів, військових протезів і ядерної енергетики. Також, за словами Канського, у Вінницькій області можуть бути поклади германію, європію, неодиму та літію.

«Ймовірність наявності літію пов’язана з залишками Сарматського моря. Соляні відкладення Поділля можуть свідчити про формування його покладів», — пояснив науковець.

Як відбувається видобуток рідкісноземельних металів

Рідкісноземельні елементи не видобувають у чистому вигляді — вони містяться у мінералах, таких як кварц, польовий шпат чи слюда. Для їх отримання руду подрібнюють до стану мікрочастинок, після чого проводять складну хімічну обробку.

З 10 тонн сировини вдається отримати лише 20–50 грамів цінного металу, тож процес є надзвичайно енергоємним, дорогим і небезпечним для довкілля.

Канський підкреслює, що під час подрібнення частинки руди можуть потрапляти в атмосферу, осідати у вигляді «брудного дощу», а залишки після переробки часто є токсичними.

Де використовують рідкісноземельні елементи

Ці метали є основою сучасної технологічної індустрії — вони застосовуються у дронах, вітряках, електродвигунах, ядерній енергетиці, оборонній техніці, телекомунікаціях і навіть системах штучного інтелекту.

«Без них не існувало б ані сучасних військових систем, ані ІТ-галузі», — зазначив Канський.

Глобальний контекст: конкуренція США та Китаю

За словами експерта, сьогодні рідкісноземельні метали стали одним із ключових елементів глобального технологічного протистояння між США та Китаєм.

Китай почав активно розробляти власні родовища ще у 1950-х роках і нині контролює більшість світового виробництва. Навіть американські компанії часто відправляють руду на переробку саме в КНР.

Україна ж, за оцінками аналітиків, може стати новим джерелом стратегічної сировини для Заходу, допомагаючи зменшити залежність від китайських ресурсів.

Видобуток в Україні: складно, дорого, але стратегічно необхідно

Розвідка та розробка родовищ рідкісноземельних металів вимагають значних фінансових і технологічних ресурсів. Україна довгий час не інвестувала у цю сферу через високу вартість геологічних робіт, хоча потенціал її надр оцінюється у понад 15 трильйонів доларів.

Близько 70% покладів таких металів розташовані на Сході й Південному Сході України — на територіях, де нині тривають бойові дії. Особливо важливими є родовища літію, який використовується у виробництві акумуляторів для електротранспорту та електроніки.

Чи виграє Вінниччина від відсутності видобутку

Хоча запаси Вінниччини — одні з найскромніших в Україні, експерт вважає це екологічною перевагою.

«Видобуток таких металів супроводжується величезними відходами, забрудненням ґрунтів і води, утворенням токсичних хвостосховищ. Це шкодить і природі, і здоров’ю людей», — наголошує Канський.

За його словами, під час розробки родовищ руйнується ґрунтовий шар, а використання великої кількості води може призвести до зникнення джерел і криниць, зміни мікроклімату та втрати біорізноманіття.

Угода про надра: шанс чи ризик

Коментуючи останні міжнародні домовленості у сфері надрокористування, Канський зазначає, що Україна все одно прийшла б до необхідності розробки цих ресурсів. Співпраця зі США може дати доступ до технологій, спільного фінансування та сучасної геологічної розвідки.

Втім, не виключено, що частина інформації про українські запаси залишиться засекреченою з міркувань безпеки.

«Це питання не лише економіки, а й національної безпеки. І не факт, що місцеві громади погодяться на видобуток, якщо зрозуміють, що можуть втратити воду чи родючі землі», — підсумував Канський.

Таким чином, “мовчання надр” Вінниччини може виявитися благом — зберігаючи природу, воду й здоров’я людей, навіть попри втрачений економічний потенціал.